Два дні проведені у Кам*янці-Подільському - на фоні магнітної привабливості міста - видалися дійсно куцими. Старі мури зустріли нас дощиком і гарячим борщем - Україна Україною - можна б і поскаржитись, а можна і потішитись. Штаб-квартирою нашого "експансійного" загону став готель "Тарас Бульба" (не посоромлюсь безкоштовної реклами) - після Чернівецької радянської махіни він гостинно підморгував і манив нас симпатичними кімнатками, оббитими деревом, гарячою водичкою, акуратністю і чистотою, рівно ж як і вай-фаєм :). Не запиталась , коли готель засновано, але культ Бульби тут явно культивується (такий собі невишуканий каламбурчик), оскільки на рецепції навіть лежить пошарпана книжчина Гоголя, сперта з якоїсь місцевої бібліотеки.
Про сам замок в принципі писати без потреби, позаяк його тре видіти :) У порівнянні із туманними образами 7ми-річної давнини, зараз там відкрито значно більше коридорів і внутрішніх ходів, а ше в подвір*ї можна постріляти з лука і арбалета. Показово, що у замку функціонує досить нормальний (!) і безкоштовний (!) туалет, звичайно без ілюзій щодо туалетного паперу чи мила. Оповідь про історичне житіє і внутрішні(як і міжнародні) колізії фортеці були цікавими, проте пам*яті не тримаються, а вона теж з ними не церемониться. Одначе, хочу зауважити, що за версією двох сучасних, молодих, красивих і перспективних львівських історіографів неабияку ролю в історичному тріумфі Кам*янця відіграли жаби з місцевої річки, які мужньо боронили фортецю не на життя, а на смерть. Завдяки жабам, чи навіть "бай мінс оф" жаби, місто може похвалитись ще однією, не можу точно пригадати якою, цікавинкою - "а-ля" перший політ повітряної кулі (обмеженій певною територією, чи часом, чи ще чимось там). Все зводиться до того, що одна з найхоробріших жаб наклала головою аби піднятись у небо і підняти своїх друзів-городян (як знаємо, потім кмітлива принцеса Фіона використала цей прийом, чим принесла світову славу свому любому Шрекові). Тому, на абсолютно інноваційних засадах, пропонуємо не обмежувати Кам*янець назвою "міста семи культури", а якось вписати туди і саможертовних жабок.
Якщо ж вділити жменьку уваги місцям гурманних насолод, то, хоча й поза готелем ми обідали всього раз, я запримітила у старій частині міста NY Street, де принаймі можна передбачити, що тобі запропонують. Опріч того, ми завітали у кафе-ресторан "під брамою" - відразу ж коло виходу на міст, що веде до замку, по ліву руку. "Сімпатішно" там бодай завдяки гарному розташуванню - відкривається вид на саму фортецю і Смотрич. Ціни по-моєму не надто аж кусючі, пригадую, що курячий бульйон з лапшою коштувамв десь біля 15 гривень і був цілком пристойний (куркою і пахло, і вона там плавала).
Ну і на останок, є у Кам*янці цілком безцінне і потішне сувенірне містечко, яке нагадало мені мініатюру Площі ринок, шиворіт на виворіт :) може воно й не супер-ориґінальне, але пройти повз нього без якигось та й емоцій не можливо :)
p.s. у мене склалось враження, що Кам*янець ревно гордиться своєю причетністю до фільму "Тарас Бульба", оскільки на внутрішніх стінах фортеці вони гордо причепили драбини-реквізити, які подарувала їм кіностудія.
