Сьогодні пряма трансляція ведеться з Кам*янця -Подільського. Мій позитивний погляд на кам*янець, правда, сформувався ще років 7 тому ( і думаю до того не мало причетний Маркіян). А теперка (!) маю за спиною двохденний досвід Чернівців і містечок Вижниця та Глибока, плюс не менш славетний Хотин, куди завітала (тут мені дуже бракує контініуса, щоб можна було сказати завітовувала:)) наша європейсько-перекладацька місія.
Отож бо й воно. За три дні такий маршрут, то вам не "мана-мана-піті-піті", як співали нині німкені. Чернівці здивували мене якоюсь неукраїнською, аж надмірною, відповідно позірною, чистотою, хоча, маю визнати, нашому Львові, сповненою львівШькою інтеліґенЧією, залишається до такої вилизаності лише прагнути. Чернівецький університет справив на мене надзвисайне враження, хоча я його бачила лишень з вікна. Якщо б тре було його з чимось порівняти, то на дуже особистому рівні - десь приблизно таким я уявляла собі Гоґвартс, коли читала Гаррі Поттера в 15 років :) Чернівці виявляється були засновані (переша згадка) 1408 року, тож в них теж недавно був солідний ювілей. А ще - наодній з центральних вулиць, до речі дуже вдало пішохідній, ми сиділи у симпатичній кафешці, забацаній у якомусь на половину арабському стилі. Там був добрий чай і смачнючий сирковий торт, але нааавіть не хочу думати про те, скільки він мусив коштувати. Готель Черемош, де ми зупинялися є бездоганним зразком радянського комплексу помпезності, втіленого у монументально страхітливій претензійній споруді суворого соцреалізму. Врешті-решт, кількість у якість там ніколи так і не переросла.
Про Вижницю і Глибоку, на жаль, не зможу багато повісти, але у Вижниці по-моєму проходить якесь важливе автораллі. Все це оточено достоту буковою природою, що позитивно впливає на душу, і, можливо, навіть на виконання синхронного перекладу. У Глибокій, що цікаво, є (як ми зрозуміли) 2 кафе, і мєсні жителі розпочали затяту дискусію на тему їхніх переваг і недоліків. Ми ( а зокрема Влад із Одеси) кинули зерно в благодатний ґрунт.
На нині все, бо я хочу спати, а ві-фі є лише у холі, а ночувати тут на шкіряному диванчику я не хочу. Трішечки про Хотин і про неймовірні Тарасо-Бульбівські симпатії і європейські амбіції Кам*янця розповім завтра.
Ваша Я
Немає коментарів:
Дописати коментар