Буковино - Подільська експансія з елементами туризму і присмаком Середньовіччя (II)

Два дні проведені у Кам*янці-Подільському - на фоні магнітної привабливості міста - видалися дійсно куцими. Старі мури зустріли нас дощиком і гарячим борщем - Україна Україною - можна б і поскаржитись, а можна і потішитись. Штаб-квартирою нашого "експансійного" загону став готель "Тарас Бульба" (не посоромлюсь безкоштовної реклами) - після Чернівецької радянської махіни він гостинно підморгував і манив нас симпатичними кімнатками, оббитими деревом, гарячою водичкою, акуратністю і чистотою, рівно ж як і вай-фаєм :). Не запиталась , коли готель засновано, але культ Бульби тут явно культивується (такий собі невишуканий каламбурчик), оскільки на рецепції навіть лежить пошарпана книжчина Гоголя, сперта з якоїсь місцевої бібліотеки.

Про сам замок в принципі писати без потреби, позаяк його тре видіти :) У порівнянні із туманними образами 7ми-річної давнини, зараз там відкрито значно більше коридорів і внутрішніх ходів, а ше в подвір*ї можна постріляти з лука і арбалета. Показово, що у замку функціонує досить нормальний (!) і безкоштовний (!) туалет, звичайно без ілюзій щодо туалетного паперу чи мила. Оповідь про історичне житіє і внутрішні(як і міжнародні) колізії фортеці були цікавими, проте пам*яті не тримаються, а вона теж з ними не церемониться. Одначе, хочу зауважити, що за версією двох сучасних, молодих, красивих і перспективних львівських історіографів неабияку ролю в історичному тріумфі Кам*янця відіграли жаби з місцевої річки, які мужньо боронили фортецю не на життя, а на смерть. Завдяки жабам, чи навіть "бай мінс оф" жаби, місто може похвалитись ще однією, не можу точно пригадати якою, цікавинкою - "а-ля" перший політ повітряної кулі (обмеженій певною територією, чи часом, чи ще чимось там). Все зводиться до того, що одна з найхоробріших жаб наклала головою аби піднятись у небо і підняти своїх друзів-городян (як знаємо, потім кмітлива принцеса Фіона використала цей прийом, чим принесла світову славу свому любому Шрекові). Тому, на абсолютно інноваційних засадах, пропонуємо не обмежувати Кам*янець назвою "міста семи культури", а якось вписати туди і саможертовних жабок.

Якщо ж вділити жменьку уваги місцям гурманних насолод, то, хоча й поза готелем ми обідали всього раз, я запримітила у старій частині міста NY Street, де принаймі можна передбачити, що тобі запропонують. Опріч того, ми завітали у кафе-ресторан "під брамою" - відразу ж коло виходу на міст, що веде до замку, по ліву руку. "Сімпатішно" там бодай завдяки гарному розташуванню - відкривається вид на саму фортецю і Смотрич. Ціни по-моєму не надто аж кусючі, пригадую, що курячий бульйон з лапшою коштувамв десь біля 15 гривень і був цілком пристойний (куркою і пахло, і вона там плавала).

Ну і на останок, є у Кам*янці цілком безцінне і потішне сувенірне містечко, яке нагадало мені мініатюру Площі ринок, шиворіт на виворіт :) може воно й не супер-ориґінальне, але пройти повз нього без якигось та й емоцій не можливо :)

p.s. у мене склалось враження, що Кам*янець ревно гордиться своєю причетністю до фільму "Тарас Бульба", оскільки на внутрішніх стінах фортеці вони гордо причепили драбини-реквізити, які подарувала їм кіностудія.

Буковино - Подільська експансія з елементами туризму

Сьогодні пряма трансляція ведеться з Кам*янця -Подільського. Мій позитивний погляд на кам*янець, правда, сформувався ще років 7 тому ( і думаю до того не мало причетний Маркіян). А теперка (!) маю за спиною двохденний досвід Чернівців і містечок Вижниця та Глибока, плюс не менш славетний Хотин, куди завітала (тут мені дуже бракує контініуса, щоб можна було сказати завітовувала:)) наша європейсько-перекладацька місія.

Отож бо й воно. За три дні такий маршрут, то вам не "мана-мана-піті-піті", як співали нині німкені. Чернівці здивували мене якоюсь неукраїнською, аж надмірною, відповідно позірною, чистотою, хоча, маю визнати, нашому Львові, сповненою львівШькою інтеліґенЧією, залишається до такої вилизаності лише прагнути. Чернівецький університет справив на мене надзвисайне враження, хоча я його бачила лишень з вікна. Якщо б тре було його з чимось порівняти, то на дуже особистому рівні - десь приблизно таким я уявляла собі Гоґвартс, коли читала Гаррі Поттера в 15 років :) Чернівці виявляється були засновані (переша згадка) 1408 року, тож в них теж недавно був солідний ювілей. А ще - наодній з центральних вулиць, до речі дуже вдало пішохідній, ми сиділи у симпатичній кафешці, забацаній у якомусь на половину арабському стилі. Там був добрий чай і смачнючий сирковий торт, але нааавіть не хочу думати про те, скільки він мусив коштувати. Готель Черемош, де ми зупинялися є бездоганним зразком радянського комплексу помпезності, втіленого у монументально страхітливій претензійній споруді суворого соцреалізму. Врешті-решт, кількість у якість там ніколи так і не переросла.

Про Вижницю і Глибоку, на жаль, не зможу багато повісти, але у Вижниці по-моєму проходить якесь важливе автораллі. Все це оточено достоту буковою природою, що позитивно впливає на душу, і, можливо, навіть на виконання синхронного перекладу. У Глибокій, що цікаво, є (як ми зрозуміли) 2 кафе, і мєсні жителі розпочали затяту дискусію на тему їхніх переваг і недоліків. Ми ( а зокрема Влад із Одеси) кинули зерно в благодатний ґрунт.

На нині все, бо я хочу спати, а ві-фі є лише у холі, а ночувати тут на шкіряному диванчику я не хочу. Трішечки про Хотин і про неймовірні Тарасо-Бульбівські симпатії і європейські амбіції Кам*янця розповім завтра.

Ваша Я