Струдельською дорогою - до кондитерських мрій

Надихнула мене вчора моя сестричка Юськанка повісти тут, як я вчора експериментувала зі струделем.

Оскільки вчора був день студента, який мене вже, на жаль, безпосередньо не стосується, то я вирішила, як то кажуть, потішити свого Маркіянчика чимось файним. Для мого Маркіянчика, в принципі, все файне... Одначе, в його очах мало що може конкурувати з "мучним", а позаяк в нас в хаті - ябок навалом, то я зупинилась на струделі. І рецепт начебто не надто скомплікований, і ніяких зайвих витрат на інгредієнти не передбачалось.

Як пише у моїй кулінарній книжці, секрет струдельного тіста у тому - що воно з малим вмістом жиру. Я з тим не конче погоджуюся, зараз побачите чому. Отож, шоб забацати тісто, треба вам таке - 200 г муки, 5о г манки (мені довелось її докупити, бо в хаті її навіть приблизно не було), 1 жовток, щіпка солі, 50 г розтопленого маргарину ( самі розумієте не "Рами"), 6 ст/л теплої сметани і 4 ст\л теплої води. Всю ту ляпоту треба замішати на стільниці і місити доти, доки не почне відлипати від рук. Муки додавати "нізя". Скажу чесно, мені спершу не вірилось шо то реально - бо то була така собі жижа, без тістоподібних ознак. Але я вперета, і часом ця риса приносить позитивні результати. Тому, після наполегливо-натхненного місіння  жижа таки перетворилася на симпатичну кульку з тіста. Тепер цю кульку треба полити ще трошечки топленим маргарином і накрити мискою. Зверху на миску рекомендуються поставити баняк з гарячою водою і дати тісту так постояти хвилин 30. Як працює цей механізм з баняком, я не дуже розумію, бо ж у тісті дріжджів нема. Але, певно шось там воно робить. In any case, я вирішила все робити чітко за рецептом - бо тоді, якщо струдель би не вдався, можна все звалити на рецепт - мовляв, галіменький рецепт, я ж все правильно зробила... :) На цьому завершуємо з тістом.  ( Ще кілька практичних зауваг - як будете давати всі ті рідкі інгредієнти до муки з манкою - згребіть їх в купку, а по середині видлубайте ямку, і туди вже лийте. Бо інакше воно все розтечеться по стільниці, і ви його не "позбираєте". 2ге - як тісто вже буде замішане, зішкребіть ножем залишки муки і тіста з площини стільниці і домішайте до тіста. Так стільниця буде чистенька - і вам буде простіше на ній потім то тісто розтачувати.)

Тепер - начинка: 700-800 г ябок, 50 г родзинок, 100 г цукру, 1/2 ч/л кориці, і 1 ст/л коньяку. Абсолютно ніц складного.  Правда, яблучка вже добре б мати почищені ще перед замішуванням тіста, бо потім за тих 30 хв, що тісто гріється, важко все встигнути. Одним словом, яблучка пообирати і натерти на терці. Туди всипати родзинки ( бажано попередньо помити, а ще краже запарити). Вальнути туди весь цукор, корицю, і коньяк - і ретельно перемішати. У мене коньяк був, але ще не надпочатий, і мені не хотілося його відкривати заради 1 ложки. Тому я зупинилася на "Клюкві на коньяці" ( немірофф-ського виробництва) і думаю, що з нею воно може і ліпше.  З начинокю все.

Далі. Є ше шар між тістом і начинкою. Це - топлений маргарин, грам 10-15. А також, 70-80 г панірувальних сухарів  обсмажених також на маргарині. У рецпті було 100 г сухарів і 30 г маргарину. Але то мені виявилось забагато, і я рештки викинула, тому вам і раджу менше.

Врешті-решт - надання тому всьому струдельоподібного вигляду. Тісто тонесенько розтачати на стільниці.  У мене було так - як я замісила тільки тісто, то та кулька видалася мені на диво малою. Я навіть трохи засумувала - думаю, стільки роботи, а буде якийсь піцик, а не струдель. Однак, коли справа дійшла до розтачування, то корж (чи як то назвати) вийшов величезний, я аж мусила пообрізати краї, бо не влазило на стільницю. Отож, ту тоненьку паляничку намастити топленим маргарином, зверху - сухарями, а тоді аж - начинкою. Все це, obviuously, акуратно і рівномірно. Моя вам рада, бачите шо начинка вся не влазить, то не давайте всю. Бо я, через свою жадність втиснула майже всю (як каже мій тато: хто себе обділить, тому рука всохне:)), бо начинка дуже смачнюча, а потім не знала як собі з тим струделем дати раду - він був такий набубнявілий, що я не могла його перекласти у форму. Отож, струдель легенько загорнули. Вийшла така собі ковбасочка. Її зверху ще трошки помастіть топленим маргарином і перекладіть у форму. Я форму виклала пергаментним папером, і під ним і його трошки намастила маргарином - шоб не горіло. Але може ви маєте якісь ліпші методи (то і мені розкажіть). 

"Квітка" - випікання. (Знаєте, чому "квітка"? Бо в нас на Заході, як закінчували будувати хату, то зверху пришпандьорювали квітку, на знак того, що роботу закінчено :)) У рецепті рекомендували  - на середньому вогні десь 25 хв. У моїй братрурі ( духовці, для непосвячених) нема термометра, тому я орієнтувалася на "передачі" газової "ручки" - в мене є 9 позицій і я пекла на 4ій. Але пекла я десь хвилин 50, бо мені все то тісто здавалось сирим. Під кінець трошки підкрутила газ, щоб струдель зарум*янився. Вам так довго пекти не раджу, бо шкірка трохи пересохла. Як би там не було, користуйтесь сірничком, щоб перевірити тісто на готовність (сірничок легко заходить і тісто на нього не налипає - значить готове).  Мій струдель збоку трошки тріс, думається, від надміру начинки. Тому не перестарайтесь. Як витягнете - можете для краси чимось посипати, наприклад цукор-пудрою. Я дала ванільного цукру.

На завершення. Незважаючи на дещо батоноподібну зовнішність, струдель вийшов дуже смачний. Спитайте мого чоловіка :) і тісто файне :) Маркіян навіть спочатку не зметикував, що всередині теж є тісто - він думав, що струдель як кишка - шкірка повністю напхана начинкою :))) я аж йому мусила показати в перерізі такі тоненькі "закрутюльки" з тіста і пояснити, що той струдель скручується як рулет.

Отаке-во. Печіть  :) Доріг до самовдосконалення і самоствердження багато... випічка теж може бути однією з них :)

P.S. як будете заглядати в братруру до свого дорогоцінного творіння - робіть це обережно. Бо я попекла собі бороду.