З секретного архіву сім*ї Микиток: Як Пережити Весілля. Частина I.

"Весілля, весілля, на весіллі люди,

скажіть мені люди, скажіть мені люди, коли моє буде...."

Я своє весілля вже відгуляла, і зробила це без зайвих порад, як то кажуть, з чистого листка...

Але для тих, хто лише недавно зважився стати на рушничок щастя, чи то пак, зав*язати вузол{tie the knot} - відчуваєте, яка глибочезна різниця між українською і англійською образністю і оптимізмом підходу до справи! - декілька наших з Маркіянчиком пост-весільних тіпсів можуть видатися корисними. Тим більше, хочеться занотувати весь цей непересічний експіріенс поки спогади ще палхкотять у пам*яті.

Так от. Багато хто свято переконаний, що весілля - один з найщасливіших днів у житті. Я не буду цього заперечувати :) одначе, попереджу, що ви з можете у це вірити все життя, за винятком десь місяця до весілля і хоча б двох тижнів після. Щодо самого весільного дня - то навіть не скажу, бо, повірте, ви взагалі не встигнете над цим задуматися. І, перш ніж, ви встигнете зрозуміти, що це справді Ви у шикарній білій сукні, що це справді Вам якась полька-туристка говоритиме біля Вірменки "Kohanie, jestes' piękna!", що це дійсно Вами нині мріє бути кожна манюня дівчинка на весільній забаві - цей день мине, так же несподівано як і прийшов. Врешті-решт, не мені вам розказувати про плинність прекрасних моментів... всі ми знаємо, як швидко минають канікули і як довго тягнеться сесія :)))

Ту кат зе лонг сторі шорт. Якщо децизія з*єднати ваші серця і життєві дороги воєдино вже прийнята - обдумайте за скільки часу це возєднання відбудеться.

1. Не робіть заручальний період надто довгим :) Всеодно, вся найактивніша підготовка (весільний кіпіш) проходить у останній місяць-півтора. Як ви вже вирішили одружитись, то всерівно за тих зайвих кілька місяців не відкрутитеся :) Крім того, якшо є забагато часу на вибір вбйорів, квітів, декорацій і всіх інших весільних регалій - то голова починає йти обертом і з*являється непереборне бажання втекти у Лас Вегас. Шкода, шо він так далеко і там певно нема греко-католицької церкви :)
2. Добре обдумайте дату, зокрема пору року, коли відбудеться ваш Біг Дей :) Якщо весілля у кінці літа чи на початку осені - то практично все літо йде киці під хвостик... з іншого боку, влітку можна влаштувати собі неперевершений хані мун, який затьмарює абсолютно всі передвесільні жертви. Тому, добре прорахуєте свої можливості взяти відпустку і поїхати разом на край світу.
3. Перш за все, ШУКАЙТЕ ВЕСІЛЬНЕ ВЗУТТЯ! Бо у Львові знайти шось людське - нереально. Ви скажете - як же взуття без сукні? Хм:) всерівно ви з собою сукню по взуттєвих магазинах тягати не будете, навіть якшо дуже хочете подивитися чи пасує. Шукайте білі мештики, з зручною колодочкою, такі шоб не стидно було показати до знимки. І, в кінцевому результаті, ви довідаєтесь що для кінцевої примірки сукні - КОНЧЕ треба мешти, шоб підкоротити довжину. Всяким забобонам стосовно відкритого носка чи відкритої п*ятки (у кожного своя версія) - не вірте! Ви того всього силу-силенну за період заручин наслухаєтеся, і якшо тому всьому вірити, то можна швидже в саван загорнутися, ніж вийти заміж.
4. За сукню дуже не переживайте. Це звичайно туфта, що всі весільні сукні гарні. Далеко не всі... але гарні трапляються. Знайдіть собі сукню зі своїм характером :) так шоб ви себе в ній відчували, як чистопробна і чистокровна Ярка, Марічка, Юля, Ірця, Оленка, Сянька чи хто там з вас виходитиме заміж :) не раджу сукню купляти - нашо вам шоб та краса висіла в шафі, потрохи жовкла і збирала порохи, а ваше серденько обливалось кров*ю. Всеодно, ні ваша доня, ні навіть молодша сестра тої сукні не вдягне. Я свою купила, але відразу ж домовилася про поствесільний продаж. За день по весіллі моя сукня вже помандрувала до хімчистки. А у мене від неї залишилися якнайкращі спогади ( я запам*ятала її молодою і красивою :)), і дві тисячі зекономлених гривень. А на згадку лишився вельон і рукавички - цілком достатньо.
5. Справа не останньої ваги - вибір костюма для вашого судженого. Якшо ваш обранець не такий довгорукий як мій - то вам буде простіше. Ми шукали костюм довго, а сорочку на мого мацюпусінького Маркіянчика взагалі можна купити лише в одному магазинчику на південному, де продаються польські сорочки. Щодо кольорів( як сукні так і костюму) - це звичайно справа індивідуальних смаків. Як на мене, то ніщо не може конкурувати з чорно-білим ансамблем. У ньому є такий простий і елегантний шик, якого важко досягнути іншим способом. Пам*ятайте, незалежно від того, що вам подобається кожному окремо, це все повинно ще й гарно дивитися разом.

На цьому завершую першу частину весільного літопису, бо змучилася і скоро прийдуть діти на заняття. Не хочу тут займатися рекламою чи антирекламою, тому від коментарів про магазини утримаюсь. Але тримайтеся подалі від "Лілеї" - обслуговування межує з хамством. Решту можу порадити особисто.

Друга частина епопеї з*явиться найближчим часом, тому не перемикайте канал :)))

Всім цалуси