Начебто я читала Шоу

Колись, ще у класі 11му я готувалася до поїздки на олімпіаду. З англійської :) ну і підшукувала всілякі цитати, які можна було б використати потім у творчому завданні. Цитати - цікава штука. Їх можна приплести майже до будь-чого, а потім відштовхнутися від їхньої ключової ідеї і почати розвивати думку у потрібному тобі напрямку. За принципом "якби риба мала шерсть, то би мала воші.." :) З іншого боку, цитати створюють враження глибокої начитаності, навіть якшо ти насправді "дупля не даєш" шо це за чолов*яга сказав таку мудрезну річ. Кортко кажучи, у вас є багато шансів to nail it якшо ви вліпите у свою писанину влучну або не дуже цитату.

Так от. Один з висловів, що міцно засів у моїй пам*яті ще з тих часів, належить Бернарду Шоу. Відразу признаюся, нічого крім його "Пігмаліона" я не читала і з якої оказії він прорік цю крикучу життєву правду, я навіть приблизно не знаю. А звучить вона так:

"The worst sin towards our fellow creatures is not to hate them,

but to be indifferent to them."

Курде, скільки житєвої гіркоти... Найболючіше б*є по самооцінці саме байдужість, особливо від дорогих тобі людей. Може знаєте, є такий гамериканський серіал - Two and a half men. Там у двох братів, Алана і Чарлі, дуже непрості стосунки з мамою. Одначе Алан завжди робить над собою зусилля і поводиться з мамою чемно, а Чарлі, напротивагу, ту маму тупо ігнорує. Мама їхня, звичайно, теж добрий фрукт. Вона знає, що приязність Алана - позірна, але всеодно її цінує.... Вона каже: "At least Alan cares enough t0 lie..."

А я ото собі мислю... нас оточує стільки людей, хоорших, поганих (найчастіше і одне, і друге разом), а ми іноді навіть don't care enough.... don't care enough to acknowledge their presence, don't care enough to either appreciate or detest them.. Не будьте байдужими до навколишніх, не трактуйте людину як пусте місце, шукайте у собі почуття, виявляйте ці почуття... Бо, як каже моя дорога бабця, "що зробиш - не розробиш, що сталось - не вернуть".

Вибачайте за такий похмурий понеділковий пост. Від себе самої важко втекти.

Бай зе вей, вітаю себе з першим днем аспірантського життя...

Цьом

OGIM:(